К Т Д

«Свято дитячої іграшки»

у 2-Б класі

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення іграшки,  розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння висловлювати свою думку, пам'ять, комунікативні здібності; простежити за  змінами, які відбувалися з іграшками за певний історичний  час; виховувати бережне ставлення до іграшок. Обладнання: різноманітні іграшки, іграшкові коляски з ляльками, мультимедійна презентація.

Дитинство кожної людини тісно  пов'язане з іграшками. Про них i піде мова на нашому святі. Отже, запрошуємо всіх на свято дитячої іграшки!

Пісня «Тяв-тяв».

Гра.  Іграшки розставлені на столі. Діти їх уважно розглядають, i ведучий просить запам'ятати іграшки

- «Відверніться i закрийте очі долоньками». Після цього ведучий забирає яку-небудь іграшку на свій розсуд. Коли дimu повернуться, вони повинні з'ясувати, якої ж іграшки  не вистачає, i назвати її.

- Чи можна уявити світ, у якому не було б іграшок?

-  Чи є такі діти, які не люблять гратися?

- Напевне, не знайдеться такої української  домівки, незалежно від того, є в ній діти, чи нема, у якій не жили б чудернацькі іграшки, куплені, подаровані, а чи виготовлені власноруч. Світ дитинства та іграшки не існують один без одного. Без іграшок  світ був би сумним та безрадісним.

  Виходять дівчатка з іграшковими колясками, дістають ляльки

 1-ша дівчинка: Є у мене люба лялька,   Хорошая дуже!  Може, в кого є ще й краща, Та мені байдуже.

2-га дівчинка: Граюсь лялькою гарненько, гарно убираю.    Пограюся та i знову її   заховаю.

3-тя дівчинка:

А як дуже забажає братичок маленький,       даю йому погратися,    стане веселенький.  Прийде мама, попитає: добре доглядала? Скажу: « Якже ж, навіть ляльку гратися давала!»

 4-та дівчинка: Є   ляля у мене Так схожа на мене

 — Ну просто, як менша      сестричка моя. В обох нас косички,  в обох круглі личка,          і нaвіть  всміхається ляля, як я.     Однакові очі i в неї, i в мене,       Однакові плаття: зелене й зелене,    I в неї  косинка, i в мене косинка.          I навіть зовуть нас Софійка й Софійка.

—Коли з'явилися іграшки?

Іграшки — не просто забавка. Вони закарбували у coбi icтopiю людства. Якщо простежити за змінами у iграшкax, ми побачимо, як людство дорослішало. Первісні люди, які жили у печерах, теж мали іграшки. Вони були зовсім прості: палички, камінчики, свистунці, брязкальця. Свистунець з брязкальцями, на думку первісних людей, оберігав дитину від злих духів. 

( Демонструючи ляльку - мотанку):

 Лялька-мотанка - берегиня роду. Лялька-мотанка - українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний o6epir. Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв'язку між поколіннями, одна iз найдревніших iграшок i сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років.

Скільки icнує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати i зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив'язувала паличку i давала, як іграшку, тому в ochobі ляльки — хрест. Людина вигадувала  ляльку-мотанку, подібну co6i, як забавку для дитини, як o6epir дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки i побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині.  Це ніби ниточка, яка зв'язувала увесь piд. Haшi пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом iз рушниками i сорочками в скриню до приданого клали ляльки.

 Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову i обов'язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти. Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.

 Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. I виготовляли їх на piзнi потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій... Уci елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній i майбутній; головний yбip — очіпок, стрічка чи хустка — зв'язок iз небом... Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні ляльки.

- Набагато пізніше у дітей з'явилися м'ячики, кубики, ляльки, олов'яні солдатики. Армії олов'яних солдатиків розкажуть про бої  вcix чaciв та народів.

-Чи замислювались ви коли-небудь, чим забавлялися маленькі королевичі Німеччини, Франції, Англії?

- Син Налолеона I грався солдатиками, виконаними iз золота, Людовик XII мав колекцію з 300 срібних солдатиків. «Королівські солдатики» були точною копією справжніх, тільки зменшені у багато разів. Граючись, майбутні королі привчалися до військової справи, щоб стати головно-командувачами військ своїх держав. Фігурки, які зображують воїнів, відомi з давніх часів. (Антична Греція, Давній Рим), Їх виробляли з piзних матеріалів: олова, золота, срібла, бронзи, свинцю, глини i навіть паперу. Механічні іграшки свідчать про винахідливість людини, їх заводять ключиком, й іграшки «оживають».

Гра «Відгадай мене»

Я дівчинка малесенька, Я ніжна i гарнесенька. На світ з'явилась з квітки, Впізнали мене, дітки? (Дюймовочка).

Мене побачиш — затремтиш. Але нещодавно мені довелося відпустити моїх звірят. А змусила мене зробити це дивна дівчинка на ймення Герда. Добра дівчинка, але смілива, з великим серцем. ...Телячі ніжності... я так змінилась, Що i самій мені не віриться... Але чому ж, скажіть на милість? Адже Маленька я...  (Розбійниця)             

- Я такого ніяк не чекала, та однак, уявіть,— я    попала у країну Чудес чарівну. Там все дивне таке: ну i ну! Я iз квітами там розмовляла,  з Капелюшником чай розпивала. Кіт Чешірський мені усміхався, То зникав, то раптово з'являвся. Королева була там азартна, А при ній — підлабузники-карти. Але потім прокинулась я — I пропала країна моя.                Таємниці відкрилась завіса. Здогадалися, хто я?.. (Аліса).

- Зазвичай я в попелі та в сажі, слова доброго ніхто мені не скаже. Невесела дуже моя казка:   Віник, піч, прання, важенна праска... Шию, куховарю, прибираю, Для розваги часу я не маю. Все працюю i завжди одна, з ранньої зоpi і допізна.  Та навіть найсумніша казка повинна мати щасливий кінець. Як ви гадаєте? I хто знає, може, моя хрещена — добра Фея — допоможе мені? Адже вона може перетворити замурзану падчерку на чарівну принцесу. А все інше зроблять моє добре серце i чиста душа. В здійснення мрій yciм повірить слушно. Ви здогадались, хто я? (Попелюшка)

- Я Дівчинка-лялька: приємна, гарненька, з блакитним волоссям i станом тоненьким. є пес Артемон дуже вірний у мене. Знайомі ми з вами — у цьому я певна. Приходьте у гості. Гостей я люблю.  Тож з радістю чаєм ycix напою. Але ж тільки руки iз милом помийте! Глядіть: акуратно i їжте, i пийте! Є друзі у мене — П'єро, Буратіно. Ви вже здогадалися, хто я?

(Мальвіна.)

 Робінзон  Крузо Taкi нелегкі мої будні! Уже аж двадцять восьмий рік Живу на острові безлюднім, Від спілкування я відвик. Живу у затишній neчepi, Що, мов фортецю, укріпив. Готую сам coбi вечерю. Город у мене, кіз завів. Та допекла мені добряче Самотність,— так скажу я вам! Зрадів, як слід людський побачив, Зрадів сердегам-дикунам. Один із них тепер зi мною, Життя йому я врятував.  Він став i другом, i слугою, Його я П'ятницею звав. Ось так i живемо ми з ним на ocтpoвi, полюємо, вирощуємо рис та ячмінь. Я навчив його виготовляти примітивний хліб, робити свічки з козячого жиру, навчив говорити по-англійськи, i тепер мені  вже не так сумно. Неабиякої відваги та мужності вимагає таке життя поза цивілізацією. Кожен день я борюсь за своє життя, за виживання, наполегливо працюю. А колись я був простим моряком iз Йорка! Скільки ж часу спливло! Що ocтрів я покинуть зможу,  Вже й сподіватись не резон... Вгадайте, хто я? (Робінзон)

- Ви, діти, гарно справилися з загадками, тому Карлсон  хоче познайомити вас зі своїми іграшками i показати їх вам. (слайди з різними іграшками)

- Діти, як ви ставитеся до iграшок? (розповіді дітей),

- Діти, а хто подбав про іграшки для вас? Раніше іграшки майстрували власноруч. Тепер батьки мають змогу придбати для вас будь-які іграшки. Виготовляють їх на фабриках. Щоб іграшка була привабливою, над нею працюють художники-дизайнери, інженери, робітники.

- Як же слід ставитися до іграшок, створених дорослими?  Правильно, треба берегти їх, не ламати. Стежити, щоб iграшки були чистими. Погравшись, покладіть  iграшкy у куточок, спеціально відведений для вашого цікавого «господарства».

 

- А чи знаєте ви  звідки до нас прийшла лялька Барбі? 

-  Час Барбі настав більше як 40 років потому. Перший дебют відбувся на ярмарці іграшок у Нью Йорку в 1959 році. Ця лялька заввишки 29 см продавалась по скромній ціні - 3 долари. Спершу покупці, бачачи, що вона не схожа на звичайних ляльок, ставились до неї обережно. Та скоро Барбі довела, що вона не гірша за інших. Для дівчаток лялька стала близькою подругою. З Барбі вони грали ролі дорослих. Створив ляльку модельєр Рут Хендлер для своєї доньки Барбари. 

- На Україні в давнину лялька належала до ритуальних предметів . Так лялька-куватка ( демонструє) використовувалась як оберіг для немовлят. її вивішували над колискою тільки після її хрещення. Вона оберігала немовля від злих чар. таких ляльок було декілька, їх виготовляли мати і старші діти із різнокольорової тканини Під час роботи обов'язково співали колискових пісень.

-  Зараз часто можна бачити як весільну машину прикрашають кільцями і лялькою, що вкрай неправильно. На машині має сидіти лялька-наречена і лялька-наречений. Так принаймні було в давнину. Виготовляли цих ляльок на спільній руці. Вони символізували єдине ціле чоловіка і жінки після весілля. їм необхідно було жити в єдиних радощах і турботах. 
Якщо на весільній машині сидить лялька-наречена, то після весілля всі турботи ляжуть лише на дружину. 

- Українці народ розумний. В усіх їх звичаях прослідковується певна логіка, життєва мудрість. А  яка іграшка є найпопулярнішою серед дітей? 

-  Хто з вас, друзі, знає якою іграшкою граються найчастіше? 

-          Найпопулярнішою серед м'яких іграшок є ведмедик, який з'явився на початку XX століття. У перших ведмедиків була трикутна голова, широко поставлені круглі вуха, очі-гудзики , пришиті ніс, рот, кігті, довгі передні лапи, конусоподібні задні з продовгуватими ступнями. Усередині плюшевої оболонки була тирса і часто механізм, що гарчав. За кольором ведмедики були білі, коричневі, беживі, чорні.

І досі неможливо встановити точно, хто перший виготовив іграшкового ведмедика. У США мультфільм Кліф орда Беррімана про Теодора Рузвельта, який відмовився застрелити ведмедя під час полювання надихнув Моріса Мітчома із Нью Йорка зробити першого ведмедика у 1902 році. У Німеччині в цей же час Маргарет Штейф також випустила ведмедиків у вигляді м'якої іграшки.

^ Вірш,, Оторвали мишке лапу "